Думки про зиму

Здається морози вже закінчуються. Дехто дихає з полегшенням. А мені оті самісінькі морозні дні, коли на думку деяких знайомих вихід на роботу був героїзмом, не кажучи про прогулянку, дали такий підйом. Забувши про хворобу, яка мене на чотири дні звалила з ніг, одразу ж після неї я просто насолоджувався тим, що коїться навколо. Вдень, яскраве сонечко грало тисячами променів на білих сніжинках, ввечері сипав з неба сніг. Яку ж чудову зиму подарував світ нам всім цього року. Чудовий подарунок на Новий Рік. Один з багатьох, які я з подякую прийняв цього року.

Блог

Неочікувано для мене, моя майбутня дружина вірішила й собі завести блога. Ну що ж, впевнений, що їй є що сказати. І мабуть більше за мене. Я ж то здебільшого все про IT та про IT. Ну що ж, успіхів їй в цьому і мої щирі вітання.

Місяць

Моєму блогу про розробку програмного забезпечення виповнився вже місяць. Протягом цього місяця кількість унікальних відвідувань перевалила за 350. Кількість щоденних унікальних переглядів тримається на рівні 20-30. А іноді доходить і до 50. Непогано, для української блогосфери взагалі та абсолютно нового блога. Причому в досить таки складному становищі - Ви багато бачили україномовних ресурсів, що б стосувались програмування? Я лише декілька. Тому всі читають переважно російською та англійською мовами.
Нажаль кількість підписок на мій блог через feedburner тримається на рівні 5-6. Сподіваюсь це зміниться на краще, та мої дописи будуть дійсно читати, обговорювати. вони стануть корисними та цікавими для багатьох людей.

Після перерви.

Досить довго не писав сюди. Все не вистачає часу, на написання заміток про щось конкретне. Ото ж буду писати аби про що..
Раніше писав про "національну зажратість". Нажаль, складно з невеликою україномовною базою матеріалів з певних тем не мати необхідності читати документацію чи новини іншими мовами. Однак я намагаюсб всіма силами уникати цього. Навіть почав всі запити в Google спершу вводити українською.
Вдома на машині тепер взагалі немає російської. Вийшло це випадково - під час поновлення ubuntu до 8.10. Однак мене така випадковість нічим не дратує.Мабуть давно мав це зробити.
А взагалі то все якось... неповно. Здається на машині перевірена система, однак якась вона не така. Є декілька блогів в яких я можу висловлювати думки на будь-яку тематику, що мене цікавить, однак в одних нічого писати, в інших ніколи... Сиджу та міркую - що ж не так...

Нова адреса

Дякуючи одній людині, тепер блог має не лише блогспотівську адресу, а ще й одну повноцінну. А саме underlife.org.ua.
Чому саме underlife. Цей блог для мене знаходиться за межами мого звичаного інтернет життя. Як можна помітити, тутечки немає купи інформації про розробку, Linux, блоги, роботу. Лише деколи бувають посилання на повні серії заміток з інших моїх блогів. Цей блог присвячений більше вільним думкам, роздумам, яким тісно в моїй голові, і які з тих чи інших причин не можуть потрапити в рамки моїх інших проектів.

Як небудь..

Так... Написати смс. Почекають. Піти на зустріч. Встигну. Ну запізнюсь на декілька хвилин, однак зачекають. Прийти вчасно додому.. Ще чого? Трішки запізнюсь і що з того? Мій же дім. Закінчити роботу.. Та нікуди не втече.. Потім все це зроблю.. Буду не спати, однак встигну все зробити.
Посидіти з друзями. Чи згадати про тих, кого на бачив вже декілька місяців, а хотілось би зустрітись? Трішки часу викрою там, а трішки тут. Встигну... Написати сестрі. А що писати? Ну як небудь напишу, коли буде що.. Колись...

Ось із таких рішень, таких думок складається багато життів. І моє життя в тому числі. Відкладаєш на колись.. Потім не встигаєш і знову відкладаєш. І так безліч хвостів. Один тягнеться за одним. Таке враження, ніби за мною тягнеться ланцюг боргів. І не знаю звідки брати кошти, себто час, на те щоб їх повернути. Мабуть знайду цей час.. Колись.. Як небудь... Але повинен же знайти.

Взаємовідносини

В чому криється секрет щастя (в багатьох його проявах), успішності, багатства, иоральної та фізичної насиченості життя? Все це залежить в першу чергу від взаємодії з оточуючим світом.
Для отримання задоволення достатньо здебільшого вже відповідної погоди. Чи не ловили Ви ніколи себе на тому, що гроза виклакала стан задоволення та ейфорії, що прямуючи ранком на роботу просто вбираєте в себе сонячні промені, отримуючи від цього масу задоволення. Взагалі то цього може бути достатньо для щасливого та здорового життя.
Однак ситість, здоров'я - лише низ піраміди. Маслоу, в своїй теорії бере це за відправну точку, за первинні потреби. Це Епікуріський перший рівень потреб. І як казав сам Епікур, задовольнити ці потреби дуже просто, причому може не виникнути жодної необхідності у спілкуванні і взаємовідносинах з людьми для їх задоволення.
Що ж ще потрібно для щастя? Емоціональне задоволення, почуття прекрасного. І комусь для задовлення цих потреб достатньо квітки, синього неба, пташиних пісень в ранковій тиші, шуму води в руслі струмка та вітру між листям дерев.. Однак, це не для всіх. Хтось бажає розмови з другом, концертних залів, галерей, отримує задовлення від швидкого ритму життя в самому центрі великого міста, впитує в себе шум авто.
А є ще й ті прагнення, що не можуть бути задовлені. Прагнення влади, багатства, слави... Вони є, і нікуди від них не дітись.
Як же відноситись до тих людей, що нехтують спілкуванням з людьми і світом? Чи праві вони, вважаючи себе такими самодостатніми. Причому більшість з них мають масу проблем в житті і продовжують хизуватись своєю "незалежністю".